Тетяна Карпчук, заступник директора–головний
бухгалтер ТзОВ «ІСМ Україна»

Дмитро Антонюк, директор ТзОВ «ІСМ Україна»

E-mail: administration@ism-ukraine.com

Під кінець 2010 року «економічне» законодавство України зазнало значних змін. Як і більшість думаючих економічно–грамотних людей, ми згодні, що зміни є вкрай потрібні для по-перше, врахування всіх перетворень та новацій, що відбулися в економіці України та світу, по-друге, балансування всіх підсистем в українському соціально–економічному середовищі. Але, на відміну від політиків, бізнес потребує, насамперед, не швидких, а продуманих, законодавчо та економічно–вивірених змін.

Однією з багатьох проблем, що отримав легально–працюючий бізнес після внесення змін до ст.115 КЗпП України є дещо змінений порядок нарахування та виплати заробітної плати. Згідно законодавства заробітна плата виплачується працівникам у робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не меншим оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

На перший погляд здається, що вищенаведені законодавчі норми справедливо закріплюють право кожного українця, що легально працює і оформлений на підприємстві згідно КЗпП, отримувати плату за свій труд:

• –  два рази на місяць
• –  не чекаючи довгий час після прикладання своїх трудових зусиль.

З другого боку:

• –  багато підприємств, що працювали і працюють в рамках законодавчого поля України і поважають своїх працівників, і раніше дотримувались основних засад, прописаних в новому законодавстві;
• –  норма додає більше роботи і ймовірності порушити закон підприємствам, що працюють, виконуючи норми законодавства України;
• –  норма яскраво виділяє переваги «чорних» або «сірих» схем виплати заробітної плати, що, ми впевнені, не вигідно, а ні органам державної влади України, а ні легально–працюючим підприємствам;
• –  враховуючи таку об’єктивно–існуючу незалежно від законодавства і підприємств річ як календар на 2011 рік, фізично неможливо одночасно задовольнити всі законодавчі вимоги.

Продемонструємо це на наступному прикладі.

Враховуючи, що:

• –  заробітна плата за грудень 2010 року повинна бути виплачена до 07 січня, яке є святковим днем;
• –  більшість підприємств виплатили її ще в грудні 2010 року;
• –  у січні 31 день і половина це 15,5 днів, тобто заробітна плата за першу половину місяця повинна «закривати» період 01—14.01.11 при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними у суботу та неділю,
  то можливим періодом для виплати авансу (заробітної плати за першу половину місяця) є 14—21 січня 2011 року.

Прорахуємо можливі дати виплати зарплати, починаючи з кожного робочого дня у цьому періоді.

Якщо ми виплачуємо аванс 14.01.11 р., то наступна виплата заробітної плати повинна припадати на 28.01.11 р., але місяць іще не закінчився і повний розрахунок з працівниками мало реальний. Візьмемо 17.01.11 р. для виплати авансу, тоді отримаємо наступний графік виплат:

Подальший підрахунок такого графіку не має сенсу.

Почнемо з 18.01.11 р. Отримаємо 03.02.11 р. для виплати зарплати за січень та 18.02.11 р. для авансу за лютий, подальші підрахунки з цієї дати наведені вище.

Наступні дні 19, 20 та 21 січня для виплати авансу дають можливість виплатити зарплату 04.02.11 р., що в свою чергу дає нам дату виплати авансу за лютий 18.02.11 р., яка уже фігурувала у першому прикладі.

Для того, щоб в процесі виплати заробітної плати на підприємстві, враховуючи об’єктивність існування і незмінність змісту календаря на 2011 рік, залишитись в рамках законодавчого поля, необхідно припустити можливість, а в нашому випадку – необхідність, в деяких місяцях виплачувати заробітну плату 3 рази на місяць.

Припустимо, що день виплати зарплати встановлено 5-го числа кожного місяця, а заробітна плата за грудень 2010 року виплачена у грудні 2010 року. Отримаємо наступний графік:

Графік виплати заробітної плати за 2011 рік

Проміжний аванс може бути символічною виплатою, яка не вимагатиме ні значних зусиль бугалтерів, ні вимиватиме оборотні кошти підприємства, але вимог законодавства буде дотримано.

Як випливає з вищенаведеного, законодавча норма не є такою, яку зовсім неможливо виконати, але чи передбачав законодавець саме такий незручний, і значно більш трудоємний шлях її виконання підприємствами та організаціями України? Сподіваємось – ні. Тому пропонуємо викласти проблемні вимоги КЗпП в наступній редакції:

«Частина заробітної плати за фактично відпрацьований час за перші 15 календарних днів кожного календарного місяця має бути виплачена працівникам не пізніше 22 числа відповідного місяця;

частина заробітної плати за фактично відпрацьований час за повний місяць має бути виплачена працівникам не пізніше 7 числа наступного календарного місяця.

Період між двома послідовними виплатами частин заробітної платаи повинен складати не більше 19 календарних днів».

Вищезгадане викладення норм достатньо захищає найманого працівника, але, в той же час, дає можливість підприємству, не порушуючи закон, виплачувати заробітну плату два рази на місяць і успішно враховувати особливості календаря та непередбачувані робочі ситуації, що можуть виникнути в період планової виплати заробітної плати.

Бажаємо законодавцям натхнення і виваженості в підготовці нормативних актів, а практикам легкості і прозорості законодавчих вимог та процедур.

Тетяна Карпчук, заступник директора–головний
бухгалтер ТзОВ «ІСМ Україна»

Дмитро Антонюк, директор ТзОВ «ІСМ Україна»

E-mail: administration@ism-ukraine.com